вгору

Четверта група платників єдиного податку доповнилася фізособами-підприємцями

15 серпня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 р. № 2497-VIII (далі – Закон № 2497).

Зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачають віднесення до платників єдиного податку 4 групи (сільгосптоваровиробників) фізосіб – підприємців, які організували сімейне фермерське господарство.

Для цього такі фізичні особи – підприємці повинні провадити діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:

  • здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилову, переробки такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
  • провадження господарської діяльністі (крім постачання) за місцем податкової адреси;
  • невикористання праці найманих осіб;
  • членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України;
  • площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить від 2 до 20 гектарів.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку фермерів-підприємців (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Якщо фермери-підприємці – платники єдиного податку 4 групи у податковому (звітному) періоді не забезпечили дотримання сукупності всіх вищенаведених вимог, вони зобов’язані сплатити у поточному році єдиний податок, який розраховується виходячи з 25% річної суми податку за кожний квартал, протягом якого такий платник перебував на 4 групі платників єдиного податку. А з наступного податкового (звітного) кварталу такий фермер-підприємець повинен перейти на застосування ставки єдиного податку 3 групи або взагалі відмовитись від застосування спрощеної системи (тобто перейти на загальну систему оподаткування).

Заява про такий перехід подається таким платником податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому не забезпечено дотримання сукупності відповідних умов (критерієв).

Також фізособи-фермери – єдинники 4 групи можуть самостійно перейти до іншої групи платників єдиного податку та, відповідно, на застосування інших ставок або відмовитися від спрощеної системи, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано відповідну заяву. Але для цього повинна виконуватися умова: має бути сплачений єдиний податок виходячи з 25% річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на 4 групі платників єдиного податку.

Зверніть увагу!

Повторно бути включеним до 4 групи платників єдиного податку такий фермер зможе не раніше ніж через два роки після його переходу на застосування іншої ставки або анулювання попередньої реєстрації платником єдиного податку 4 групи.

Крім цього, Законом № 2497 передбачено механізм доплати ЄСВ на користь застрахованих осіб – членів фермерського господарства, а також його голови протягом 10 років за рахунок Держбюджету (від 10% до 90% мінімального страхового внеску):

  • 0,9 мінімального страхового внеску – перший рік;
  • 0,8 мінімального страхового внеску – другий рік;
  • 0,7 мінімального страхового внеску – третій рік;
  • 0,6 мінімального страхового внеску – четвертий рік;
  • 0,5 мінімального страхового внеску – п’ятий рік;
  • 0,4 мінімального страхового внеску – шостий рік;
  • 0,3 мінімального страхового внеску – сьомий рік;
  • 0,2 мінімального страхового внеску – восьмий рік;
  • 0,1 мінімального страхового внеску – дев’ятий та десятий роки.

Умовою здійснення такої доплати є сплата ЄСВ головою за себе та за кожного з членів фермерського господарства (якщо вони не підлягають страхуванню на інших засадах) у сумі, не меншій за:

  • 0,1 мінімального страхового внеску – перший рік;
  • 0,2 мінімального страхового внеску – другий рік;
  • 0,3 мінімального страхового внеску – третій рік;
  • 0,4 мінімального страхового внеску – четвертий рік;
  • 0,5 мінімального страхового внеску – п’ятий рік;
  • 0,6 мінімального страхового внеску – шостий рік;
  • 0,7 мінімального страхового внеску – сьомий рік;
  • 0,8 мінімального страхового внеску – восьмий рік;
  • 0,9 мінімального страхового внеску – дев’ятий та десятий роки.

Нагадаємо, що про підписання Президентом Закону № 2497 ми повідомляли раніше у Блозі бухгалтера.