Чи зобов’язаний сумісник повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця?

Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це визначено ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Зверніть увагу! Законодавством про працю не встановлено:

- обов’язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;

- відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

Про це повідомило ГУ Держпраці у Хмельницькій області.

До відома! Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за суміщенням працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.1993 р. № 43). Таким чином, сумісництво буває внутрішнє (на тому ж підприємстві, що і основна робота), і зовнішнє (на підприємстві, що не є його основним місцем роботи). Сумісники одержують зарплату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП).

Про те, скільки часу можна працювати за сумісництвом у вихідний день, читайте тут.