Купівля товарів під звіт без видачі авансу: суд не підтримав ДФСУ

Нещодавно питання щодо виникнення доходу у працівника, який за власні кошти купує товари для підприємства, отримало продовження. ДФСУ дійшла до Верховного суду, відстоюючи свою позицію, однак потерпіла фіаско.

Перше судове оскарження.

Про початок судового розгляду зазначеного питання мова йшла в нашому матеріалі «Працівник за власні кошти купив товари для підприємства: чи є дохід».

Нагадаємо, тоді Полтавським окружним адміністративним судом (рішення від 02.05.2018 року у справі № 816/909/18) була скасована індивідуальна консультація ДФСУ від 23.02.2018 № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК, у якій податківці зазначали, що у разі купівлі товарів для підприємства за власні кошти, тобто без отримання попередньо авансу, відшкодовані витрати будуть вважатись доходом працівника і оподатковуватись ПДФО.

Полтавський окружний адмінсуд визнав даний висновок податківців таким, що не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб.

Друге судове оскарження.

Після цього ДФС України оскаржило рішення Полтавського окружного адмінсуду у Харківському апеляційному адміністративному суді, яким було підтримано рішення попередньої судової інстанції.

Так, у постанові від 12.07.2018 р. у справі № 816/909/18 Харківський апеляційний адміністративний суд зазначив наступне:

«…визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Та обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага.

Отже, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.»

Третє судове оскарження.

Не задовольнившись таким висновком суду, ДФСУ 30.07.2018 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018.

Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2018 року у справі №816/909/18 встановив, що справа є незначної складності та відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України.

Отже, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у спорі про скасування індивідуальної податкової консультації, не підлягає касаційному оскарженню.

Висновок.

Тобто судова позиція з цього питання така – працівник може купувати товари для підприємства за власні кошти. Компенсація його витрат не буде оподатковуватись ПДФО, військовим збором та ЄСВ.