Особливості держреєстрації права власності на нерухомість у разі втрати правовстановлюючих документів

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється на підставі Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 р. № 1952-ІV (далі - Закон № 1952). 

Держреєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Держреєстру речових прав на нерухоме майно. 

Загальними засадами держреєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. 

Нагадаємо, що держреєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, відомості про які державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій вносить до Державного реєстру прав. 

Зверніть увагу, що у разі втрати або зіпсування документа, видати його дублікат може лише суб’єкт, що видав такий документ чи його правонаступник/архівна установа (якщо передбачалась передача документів до архіву). 

У разі якщо підставою для держреєстрації прав є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане протягом 2013-2015 р.р., необхідність в отриманні його дубліката відсутня, оскільки відомості про нього зберігаються у Державному реєстрі прав. 

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 

• реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 
• на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації (п. 3 ст. 3 Закону № 1952). 

У разі втрати, пошкодження чи зіпсування документа, що посвідчує набуття права, реєстрацію яких було проведено до 01.01.2013 р., за бажанням заявника державна реєстрація такого права може бути проведена (з обов’язковим зазначенням у Держреєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа) на підставі: 

• відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 
• відомостей про відповідну реєстрацію з паперових носіїв інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали БТІ. 

Отже, у разі втрати документа, який засвідчує право власності, власник майна має право пред’явити позов до суду про визнання його права власності відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України. 

Про це нагадали фахівці Південного міжрегіонального управління Мін’юсту в м. Одеса.