вгору

Норми щодо зовнішнього сумісництва в держустановах та штрафи за їх порушення

05.07.2019

Зарплата

Згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

До відома! Ст. 25 КЗпП визначено, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі – Постанова № 245) визначено, що для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно. До того ж, цією ж постановою установлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 год. на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Відповідно до п. 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну України від 28.06.1993 р. № 43 (далі – Положення № 43), працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред’явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред’явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

Цим же Положенням визначено, що:

  • усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом, в т. ч. педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 год. на рік;
  • відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до Постанови № 245 та Положення № 43 покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.

За порушення законодавства про працю посадову особу, яка винна у порушенні трудового законодавства або оплати праці, може бути притягнуто до:

  • дисциплінарної відповідальності. Згідно зі ст. 141 та ст. 147 КЗпП є два види дисциплінарної відповідальності – догана або звільнення;
  • адміністративної відповідальності посадових осіб може бути притягнуто на підставі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративна відповідальність накладається на підставі рішення суду на посадових осіб підприємства. Підставою для рішення суду є направлений в суд протокол постанови про накладання адмінштрафу, який виписує інспектор з органу Держпраці під час перевірки роботодавців;
  • кримінальної відповідальності. Розслідування кримінальної справи у загальному порядку проводять слідчі органи МВС на підставі звернення працівників про скоєння злочину посадових осіб або на підставі акту перевірки органу Держпраці. Рішення щодо притягнення до кримінальної відповідальності приймає суд.

Також до підприємств застосовується відповідальність у вигляді фінсанкції (штрафу) згідно зі ст. 265 КЗпП. Штраф нараховується за результатами перевірки органу Держпраці суб’єкта господарювання або роботодавця, якщо під час проведення такої перевірки встановлено ознаку порушення законодавства про працю. На сьогодні всі питання накладання штрафів органами Держпраці розглянуто у Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509.

Про це повідомило ГУ Держпраці у Харківській області.

Додатково дізнайтесь з Блогу бухгалтера: