Обмеження у 59 календарних днів щорічної відпустки: коли не діє

Законодавчо заборонено не надавати щорічну відпустку повної тривалості понад 2 роки поспіль (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №  504/96-ВР, далі – Закон № 504).

Так, ч. 2 ст. 12 Закону № 504 встановлено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який вона надається.

Якщо ж працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за декілька попередніх років, він має право використати їх,  а у разі звільнення (незалежно від підстав) – йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

• Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, тобто немає заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Разом з тим, встановлено обмеження загальної тривалості щорічних основних та додаткових відпусток, на які працівник має право за один робочий рік: 59 к. дн. – для всіх працівників. Виняток встановлено для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах – 69 к. дн. (ч. 3 ст. 10 Закону № 504).

На випадок, коли працівникові після використання у відповідному робочому році щорічної відпустки за цей рік надається невикористана щорічна відпустка за минулий період, зазначене обмеження не поширюється. Про це повідомило Мінсоцполітики від 08.07.2019 р. № 793/0/204-19. Отже, якщо працівник відгуляв відпустку за цей рік, наприклад, сумарно 59 к. дн., він може одразу взяти (подовжити попередню) відпустку відпусткою за попередні календарні роки.

Зауважимо, що повна грошова компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток можлива лише при  звільненні.

Про те, чи сплачувати ЄСВ з компенсації за невикористану відпустку звільненому працівнику, читайте у Блозі бухгалтера.